Наші партнери


   

 

webpro.cimis.com.ua














Підкамінна Наталя

Вітаю всіх, хто читає ці рядки! Навчаюсь, студентка ХДУ Факультету дошкільної та початкової освіти. З дитинства прагну стати для когось взірцем, тож намагатимусь реалізувати свої знання у майбутній роботі педагога. Вважаю, що найкращим засобом морального виховання для дитини є література. Тож більшість  віршів та прозових творів присвячую саме дітям. Намагаюсь вдосконалювати свої творчі здібності. Шукаю і шляхи до вдосконалення себе у цій сфері. Одними з яких, вважаю, є робота спецкором інформаційного сектору ФДПО та творча діяльність в МГО «Молода Просвіта»…  Життя – вічний пошук, але воно не вічне!
            Шукайте зі мною зустрічей, буду рада новим знайомствам.           
 

Я пам’ятаю

Я пам’ятаю першу зустріч,
Коли побачила тебе:
У натовпі так ненароком
Зіткнулась я в твоє плече.
Той погляд…вибачень багато,
Та посміхався чомусь ти…
А я вдивлялась в твої очі,
Все мало було їх мені!
«Ні, не знайомий…» - перша думка.
Чому ж в душі таке тепло?!!..
Від вибачень моїх у вічі
Тобі ще веселіш було!..
«Хто ж він такий?!» - себе питала. –
«Може тебе я не впізнала?»…
І так ще хвильку стоїмо,
Та запитання не було.
Так само не було розмов.
І кожен далі собі йшов.
Я обернулась, - глянув й ти.
І все. Злилися в натовпі…
Я не забуду першу зустріч!
І знов я площею іду:
Поодинокі перехожі…тебе нема -
Я не знайду…
«Зустрів, побачив, покорив», -
Таке ти кредо в собі маєш?!!...
Було це вперше…лише мить…
На другу досі сподіваюсь.

22.01.2010.
 

Тобі присвячую…

Для почуттів немає слів -
Не піддається це вимові.
І залишаються в мені
Слова зізнання у любові.
Нема для них уже буття –
Вони полинуть десь у вічність.
Залишимось лиш ти і я,
Знайомі та якісь незвичні…
Але і стрілка на руці
Мою спокусу не втамує.
І кожен день мій - дежавю
Із чилі-присмаком у волі.
« Я вже втомилась, чуєш ти,
Шукать подібного тобі?!!
Й не хочу час на це втрачать,
Тебе кимсь іншим замінять
В своїй уяві…
Та гріє думка лиш одна:
Як в натовпі зустріну я
Тебе, і очі ті єдині,
Все ж неповторні й досі милі!
Я посмішку лише твою
Одну між тисячі знайду!
Твій голос я за мить впізнаю,
Лиш не мовчи, тебе благаю!».
Та марні всі  оці слова,
Як поруч тут тебе нема.
Я вкотре тобі напишу
А потім з гордістю спалю!...
Тепер я чітко уявляю
Майбутнє – кадри із життя.
І є в нім я. Тебе – немає.
Таку не хочу долю я.

18.12. 2009.
 

Що є життя…?!

Що є життя – дарунок сонця,
Чи хвиля синього Дніпра?!
А може трави ці? Безмежні,
Широкі Таврії поля?!

Життя  - це ранок? -
Спів пташиний?
Чи може млосна темна ніч?
А може вітер теплий, босий,
Що десь сховався у тіні?!

Що є життя? – Блакитне небо,
Замурзане у світлу біль?
А чи ж бо Чорне наше море,
Що поєднав оту блакить?

Життя – це даль, гаряча думка?
Майбутню ясне, те що буть?
Чи, може, давнє і старече,
Що в пам’яті і не забуть?!

Життя – це ми. Життя – це нині.
Життя в любові берегинь…
Життя  - це золото в каратах,
Яке ніде не купиш ти!

квітень, 2010
 

Я буду

Я буду волею твоєю,
Бо завжди прагнув ти її.
Я буду ранньою зорею.
Світить дозволь лиш ти мені.
Я буду сонцем теплим, ніжним,
Всміхатись думкою здаля.
Я буду променем ласкавим
Вночі впивать твої уста.
Я буду вітром на світанку
Будити почуття твої.
Дощем розмокнутим блукати,
Шукаючи твої сліди.
Я буду днем, я буду ніччю.
Залишусь в пам’яті твоїй.
Я перестану буть собою,
Якщо цього захочеш ти…

листопад, 2010
 

Коментувати можуть тільки зареєстровані користувачі