Наші партнери


   

 

webpro.cimis.com.ua














Антипенко Іван

21 рік, студент 4 курсу Інституту філології і журналістики ХДУ, живу в Херсоні.
Люблю літературу, іноді пишу сам. Вважаю, що творчість у всіх її проявах збагачує силу думки, живить її новими відчуттями, а отже - сприяє росту людини як особистості.
Обожнюю футбол, займаюся журналістикою, працюю прес-аташе ФК "Енергія" (Нова Каховка).
 

Вип’ю молодість

Я так чекав цього давно
І ось, нарешті, Боже милий, -
Мені вже майже все одно,
Я майже зовсім збайдужілий.

Хоча багато сторінок
З цієї книги пережито,
Та радий я, що плин думок
Уже не мучить сумовито.

Пройшли: розпука, туга, біль,
Вернувся сон міцний, жаданий,
І навіть можна сипать сіль –
Я зализав відкриті рани.

Тобі я дякую за все:
За миті щастя і печалі,
Та вже нова вода несе
У майбуття широкі далі.

Дасть Бог – прийде моя весна
І спалахнуть нові заграви.
Я їм відкриюся сповна,
І вип’ю молодість яскраво.
 

 Лялечка

Що в ночі загубило дитя,
Ти між вулиць міських зледенілих,
Серед купки людей очманілих,
У суспільній клоаці життя?

Що тобі, карооке дівча
У житті попереднім не стало?
Може, батько щоранку вручав
Папірців кольорових замало?

Може, пташечкою у сильці
Тебе друзі в родині вважали?
Але, Боже, які ж мудреці
Саме цей шлях до волі вказали?

Та як видно тепер не таким
Тобі світ цей здавався у мріях...
Як же боляче рідним твоїм
У свідомості ріже – «повія»...

В магазині розпусних ляльок
Ти сьогодні найкраща вітрина,
Триста баксів у тебе година
І в душі аж до смерті комок.
 

Живу

Я розбитий, сумний, одинокий,
Наче в’язень у клітці німій,
Там, де сум огортає глибокий
Мою душу і світло у ній.

Я так хочу звільнитись скоріше
Від тих пут і кайданів страшних,
Хочу бачити світ яскравішим,
Без людців жалюгідних, тупих.

Я так хочу відкритися світу,
По життю крокувать до мети,
Не лякатись ні злоби, ні гніту,
І себе у цім світі знайти.

Ось тому відтепер і до скону
Цей девіз обираю своїм:
Стать на захисті честі закону,
Чути совість і бути живим!
 

Осені присвячую

Яскравіє душа листопадами-барвами,
Захлинається видивом тихих чудес.
Хай же в ній залишаються вічними карбами
Ясно-сині усмішки осінніх небес.

Відірвусь од землі, хоч на хвильку єдиную,
Вільним птахом у вись шугану стрімголов,
Пролечу над жовтневою, пишною дниною,
Щоб аж розум у свіжості тій захолов.

І від хмелю пейзажів осінньомережаних
Закружляю додолу багряним листком,
На природну картину прекрасно-безмежного
Кольористо-грайливим я ляжу мазком.
 

26.03.2011 13:24
Орлова Ольга Анатоліївна

 Прекрасні вірші!!!!!!!!!!!!Пишаюсь нашим молодим поколінням!!!

Творчої наснаги Вам, Іване=)

Коментувати можуть тільки зареєстровані користувачі