Наші партнери


   

 

webpro.cimis.com.ua














Горнятко кави у руках

Ніч. Лиш зорі і місяць за вікном відділяють тебе від суцільної темряви світу, як матеріального навколо тебе, так і духовного в тобі. Ти залишаєшся сам на сам з думками і купою буденності, що так давно приїлася і стала в певних місцях огидною... Тобі потрібен поштовх, чинник що змусить діяти, каталізатор що викличе реакцію боротьби із негативом. Ти його шукаєш...

Минає час і ти згадуєш про стару, давно забуту, загублену в накладі бляшанок та іншого непотрібу, упаковку кави. Продумуєш план, починаєш некваплячись впроваджувати надумане в життя, щось не виходе. Так завжди, щось стає на перешкоді, але це злить і добавляє азарту. Гуркіт розбиває пляму гробової тиші, падає купа непотрібних речей, присутніх у шафці... Ти біля цілі, ти відшукав...

"Невже це ти, ти згадав?"...

 Другий етап починається із залицяння. Підігріваючи воду і почуття разом з нею, добавляєш декілька ложок коханого, трішки солі для присмаку і цукор, теж не багато... Те, що відбувається між вами доходить до критичної точки кіпіння, ти вимикаєш газ аби не спалити...

Все, перемога, досягнення цілі робить з тебе переможця. Вона твоя, тут і зараз, у твоїх руках, гаряча і беззахисна, знайома і бажана. Перший ковток, перший біль... Під станом ейфорії, забувши про запал, ти обпікаєш піднебіння, вписуючи назавжди її ім'я в своє життя. Чомусь ти отримуєш від цього задоволення...

Ковток за ковтком, під музику і цигарку випиваєш її, задоволенню немає меж, чому ти так довго вагався, чому боявся - ці запитання зникають як примари, є лиш ти і вона, а найголовніше що ви разом...

На вулиці прохолодно. Ти використовуєш її щоб зігрітися і водночас грієш її у своїх долонях, та марно... Вона стає прохолоднішою, забуває про тебе і летить вслід за вітром. Ти намагаєшся втримати її,вона просить відпустити, та ти божевлієш від неї і не можеш цього зробити, випиваєш останні ковтки, до дна, вже холодну і гірку... Марно, кінець...

Ти знову один, руку обпікає недопалок, піднебіння знову і знову відтворює її ім'я. Вона віддала частину себе тобі... Та зараз залишився лиш гіркий присмак... і приємні спогади у пам'яті...


Ранок.

Горнятко кави у руках
26.03.2011 13:34
Орлова Ольга Анатоліївна

 Ось, що змушує моє дихання завмирати!Ось, що полонить душу з першого слова!Ось, що не відпускає ще протягом 15 хвилин!Саме такі рядки примушують підійти до вікна, замислитись (навіть просто так...ні про що!), а потім сісти за свій зошит і, як кажуть росіяни, "черкнуть пару строк"....

 

Обожнюю прозу у всіх її жанрових вираженнях.....!!!!!!!

 

Неперевершенно!

Коментувати можуть тільки зареєстровані користувачі